Гріх

Я б ненавидіти хотіла,
Щоб аж стирати піт з долонь,
Та божевілля така сила,
Що все ж тримає осторонь.

Я мов кришталь, замерзла ззовні,
Не розпалити жар в мені,
Той, хто траплявся в пастку безодні,
Той залишився б в стороні.

Я просто стала як усі ви,
Усі дорослі – близнюки.
Усі одне багно місили,
Ми божевільні на віки.

Дитяча посмішка погасла,
Кришталі стиснули серця.
Тепер ненавидіти – щастя,
Воно додасть румʼянь лиця.

Я не потрапила у казку,
У мріях бути краще всіх.
У Біблії пихатість – пастка.
Єдиний несвідомий гріх.

Вікторія