А яскраві вогні попелисті,
Пробуджують велич тисяч мірів,
Дерева стоять геть давно вже не в листі,
Відчули вони всю велич вітрів.
Розквітлий барвінок у натовпі жита,
Прогнувся під величчю власних думок,
Чи знайдеться місце для мене у світа,
Того, що породжує сотні казок?
Того, що тримає величні Карпати,
І Чорне море, що бʼється в поріг.
Чи вміють люди насправді кохати?
Чи сильніша любов за тисячі криг?<br>Вікторія Снєгова
