Та жінка так сильно подобається мені,
Вона має те, чого в інших немає.
І річ не в красі чи доброті —
Її душа немов небо безкрає.
Я не поет, і напевно ним не стану,
Але вона — та сама, бажана.
Її очі, не буду брехати, я у них тону,
Як тонуть від віршів Жадана.
Я тобі брехати не буду, обіцяю,
Тебе не забуду, я знаю.
Писатиму вночі тобі листи —
Лиш ти не проспи їх, вони для тебе були.
І кожного дня я буду писати.
Знаєш чому? Тому що не можу мовчати.
Ті почуття, які не забрати,
Ті слова, які так важко сказати.
Жінка, яка так сильно запала у душу —
Про тебе писати я не можу, я мушу.
І запамʼятай одне:
Найкраща — ти, і це головне.
Іноді життя стає таке складне —
Хочеться все кинути.
Куди? Туди, де ніхто не знайде.
Але ж все-таки знаходяться сили
Написати про те, на що інші безсилі.
Та жінка, чиї очі повні любові…
Такі нетипові слова звучать мимоволі.
Про тебе ще буду багато писати
Можливо, вірші, а можливо, й цитати.
А наостанок я тобі хочу сказати:
Буду любити, а не вдавати.
Стас Бабчинський
