По новому складу своє життя…
Цеглину до цеглинки прикладаю,
Нехай засвітиться з Небес Зоря!
До неї свої руки простягаю.
Усі складні обставини буття –
Перекладу на вітер, хай звітриться!
Вдихну на повні груди я…
Моє життя…а може все це сниться…
Чергова віха: людство у тривозі.
Черговий вибір: так зробити, ні…
Але не стримають мене страхи в порозі!
Не зупинюся, буду далі йти!
Таке життя, філософи віщають…
Сторінки лихоліть минуть…
Душа моя…вона вже Світло знає!
Нехай іскриться! Добрі люди – в путь!
Надія Холод (ND)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
