Там ніжні лілії з безодні проростають…
Крізь морок ночі так красою відбивають…
Роса ранкова…і туманне полотно…
Вселенська тиша… промінь…розцвіло…
Я над водою з квітів нахилюся,
Уважно у зображення вдивлюся.
Хай віддзеркалиться увесь мій біль, печаль…
Нехай сповзе з душі сумна вуаль.
Мене накрила легкість, невагомість…
Наче не я і не моя свідомість…
Чарівний сон, симфонія буття…
Все як колись, закінчилась війна…
Чи то фантазія, чи марево, реальність…
"Релакс" душі, омана, віртуальність…
Я роззирнулась навкруги – яка краса!..
Відкрила очі вмить – прокинулася я…
<br>Надія Холод (ND)
