Я його досі кохаю,
Звісно ж, він про це не знає.
Я мрію про нього що ночі,
Поки він спить і бачить свої кляті сни пророчі.
Бо біля нього вже давно спить та,
Яку він міцно обіймає і думає, що теж кохає.
Шепоче їй на вухо: «Я тебе люблю»,
Цілуючи її бліде плече.
Волосся біле ніжно поправляє,
І так вже фанатично нею живе,
Що в його голові згадок про мене просто немає.
А в темряві на шовкових тканинах,
Без страху поцілунками дурну вбиває.
Він вивчив кожний сантиметр її тіла,
І знає точний аромат.
Він відчуває, коли вона вразлива,
І коли проситься в його захват.
Він знає, що вона брехлива,
І знає точно кожен міліметр її шкіри.
Щоразу хоче лише її одну,
Ламаючи інше тяжіння.
І робить з нею це щоразу,
Хоч в глибині душі він знає, що по-справжньому кохає,
Лише ту, яка так само що ночі,
Бачить ті кляті сни пророчі, як і він.
Дарія Лада
