***
До клавіш днів торкається зима,
Снують думки в картинах заметілі.
Напівпусті та змучені слова,
Будинки, вулиці…і паморозь на тілі…
Гудуть сирени, виють і кричать,
За кавою читає світ новини…(
Стоїть абсурду на Землі печать,
Блищать вогнями десь чужі вітрини.
Життя розірване на клапті та шматки,
Як яблуко, що навпіл розділили.
І час, як потяг квапиться, швидкий.
І протяг на душі – вікно відкрили…
Життя триває попри заметіль!
І хтось кохає, хтось збирає мрії!
Любов єднає і долає біль,
Дарує віру, зцілює в надії!
Пробач, коли давно не вибачав,
Поплач, якщо душа того бажає,
Скажи те, що хотів, але мовчав…
Без тями серце хай горить, палає!
Війна мине, її лишиться тінь…
Ніщо на світі не триває вічно!
Прийде до нас СВЯТКОВА заметіль!
Вродлива! Вільна! Світла! Феєрична!
сл.А Гуртавцова
21.12.22
#криламаю #Україна #Київ
#військоваромантика
Алла Гуртавцова
