Я хочу бути тим, кого з країни вишлють за вірші,
Кого історії навчають біля Жабки алкаші,
Що мають памʼять тільки за Вoлинь,
Не памʼятаючи десятки українських поколінь.
Не памʼятаючи репресіі, гоніння, заборони,
Причини й наслідки всіх визвольних баталій,
Що мають в дупі всі права наші й кордони,
І мозок мають десь на рівні геніталій.
Ідея нації? Це ненависть до інших,
Расизм, сексизм і ксенофобія,
Це ставлення себе за ліпших,
І наче Польща – це утопія.
А переселення забули?
А заборону мови, шкіл?
«Та третій сорт, то ви – гуцули,
А ми є шляхта. Ми з вершків.
А місто Львів? Це наше, звісно.
Контцтабори? Ми мали їх раніше за усіх.
Окупували і вбивали злісно,
Але тепер ми – жертви з голови до ніг.»
Баланов Артур