Немовлям приходим в світ ми,
Без нічого,чистий лист.
Лиш одна мета,щоб жити,
Пам’ятати кожну мить.
Не цікавлять нас ні гроші,
І у кого більший дім.
Головне батьки і рідні,
Просто щоб вони були.
Йдуть роки,ми вже дорослі,
В кожного своя сім’я.
На роботу і з роботи,
Так проходить все життя.
Ввечері сидиш на кухні,
В голові киплять думки.
Крадькома згадав дитинство,
Як ти безтурботно жив.
Бігав, грався,був щасливий,
Кожен день,як нова гра.
Жив той час і ту хвилину,
На перед не забігав.
Так чому з роками розум,
Робить роботів із нас.
Без емоцій з черствим серцем,
З ціллю тільки зароблять.
Пів життя працюєш чесно,
Щоб достаток був комфорт.
На папір роки міняєш.
Тільки з чого більший толк?
За посаду і за статус,
Ти здоров’я віддаєш.
Йдеш по головах до цілі,
І не має більше меж.
Але ж це усе безглузде,
Як би не старався ти.
Все на що життя потратив,
Не важливе у житті.
Хоч кричи усе це дітям,
Я робив майбутнє їм.
Та для них це не важливо,
Їх дороги не твої.
Їм важливо щоб з тобою,
Більше часу провести.
Світлих спогадів у пам’ять,
Якби більше зберегти.
Так пройде життя і фініш,
Марафон дійшов кінця.
І усе за чим ти гнався,
Змиє часова ріка.
