Є чаша в кожного в житті,
а в ній, духовного життя напій.
Коли нестерпно ти духовно пити хочеш,
то спрагу можна вгамувати в ній.
А в чаші тій , смак не постійний,
солодкий є, а є гіркий.
Бо змінює його постійно, кожний вчинок твій.
І в новий день, на смак ти не жалійся,
Ти смак цей заробив в минулий день.
Тому тепер не ний!
І напій цей, до дна сьогодні пий.
Наступний день він може все змінити.
Як день по доброму прожити.
Смачний напій в наступний день, вже будеш пити.
Чи повна, чи не повна чаша,
скільки зміг за день зібрати, а смак такий, як заробив.
Своїм напоєм, можеш інших частувати.
А рішення вони самі будуть приймати, чи з рук твоїх, напій той брати.
А чаша в кожного своя,
Ми мусим пить її майже до дна.
Лиш по краплині в спільну чашу віддаємо,
до повної, наповнює її вона.
А спільна чаша, також в нас одна.
Ми не лишаємо жодної краплини, який би смак не був,
коли п'ємо її до дна.
30.03.2025
В.Є. Панченко
Воєнні
Чаша
Автор:
В.Є. Панченко
Поділитись
