Старий козак, на печі сидить і плаче
Йому вже за сорок.
І коник його не скаче,
В стійку бойову вже не встане
Не мов суха та гілка
Впаде і завяне, свою зрілу жінку
Радувати перестане.
Ой то горе, ой то лихо що робити що робити, почав він журитися
Не хоче старий козак, з жінкою розводитися
Степан Кузненко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
