Йосипівка – хутір забутий
Де вітер гуляє між трав запашних,
Де спів солов’їний лунає вночі,
Колись був хутір, маленький, та рідний,
Йосипівка – край світла в душі.
Його заснували, трудились в полях,
Ростили пшеницю, садили сади,
І пісня лилася у солом’яних хатах,
Мов хвиля ріки, мов шепіт води.
Минали роки, і зміни ішли,
Десь стерлись дороги, зникали сліди,
Та пам’ять жива у серцях зберегли
Нащадки, що люблять той хутір завжди.
Там сонце сідає, мов вогник святий,
У хмарах рожевих, у спогадів млі,
І хоч вже немає хатин тих простих,
Він живе у легендах, у рідній землі.
Карпець Ростислав Ігоровичич
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
