Закон квітів
Колись я гадала: навіщо ті квіти?
Красиві – та швидко зникають з орбіти.
Навіщо дарунок, що в’яне за час?
Чи квіти цінніші бувають прикрас?
І ось я побачила – дивне й глибоке.
Де квіти – там світло і щастя високе!
Жінка там світиться, ніби пісня ллється!
На серці радість виникає – коли вона сміється!
Бо квіти – це більше, ніж просто краса,
Це вхід до потоку, де є чудеса!
І жінка, що квіти тримає в руках,
Це магія світу, це щастя в очах!
А де їх нема – щось в душі завмирає,
І втома у стінах ….мовчки зростає.
Там менше тепла, там любов убивають.
І гроші з сім’ї дуже швидко зникають.
Тоді я збагнула: це знак, не дарунок,
Це спосіб з’єднати красу й поцілунок.
Коли чоловік несе своїй коханій квіти,
Їй вони красою – будуть душу гріти!
Бо, квіти – це жест поваги й прийняття,
Це ключ до любові, до нового життя!
Це потік, що веде до добробуту й сили!
Де жінку шанують – там здійснюються мрії!
Валентина Харченко
