Весна звелася нанівець.
Та не її провина,
Що через квітень навпростець
Промчалась хуртовина.
Ще не натішившись теплом,
Природа сонця просить,
А завірюха за вікном
Про щось своє голосить.
Так і людина між людьми:
Усе пройти повинна.
Душа відтане від зими –
Аж раптом – хуртовина !
Як захурделиться кругом,
То не моя провина.
Усе іде одним шляхом:
Природа і людина.
Анна Барвінок<br>Анна Барвінок
