А час летить, лиш змахом ніжних вій…
Вже рік і два, гуде німий перон.
В ночі у потязі сто тисяч душ,
Колись була… Колись усе було.
У темну ніч, ти візьмеш свій тяжкий багаж,
Беззвучно клацнув, вже старий замок.
Сьогодні не відчула гул прощань,
Життя ж забрало, тих – й твоїх, й чужих.
Забутий день, чиєсь сумне: -«привіт»
Колись, в душі озветься тихим ехо.
Давнішній сум, пройшов як чужа тінь,
Залишив слід на фото в мережах.
Avvroraa
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
