Дівчину красиву і юну
Готують до шлюбної ночі.
Її чоловік дуже чемний,
До ніжного тіла охочий.
Йому сімдесят, може більше.
Дівчині лише вісімнадцять.
Благала, молила родину,
Не треба із мене знущаться.
Та батько її невблаганний.
Йому треба статус і гроші.
Ти стерпиш його і полюбиш,
Старий він, але він хороший.
Мій батечку рідний, не треба
Насильно мене віддавати!!!
Стоїть на колінах у горі
Дівчини заплакана мати.
Молитву шепоче всесильну.
О Боже, прости всі гріхи нам!
За доню молю тебе, Боже!
У чому дитини провина?
До спальні зайшов чолов’яга.
Дівчину очима з’їдає.
На ліжко кладе наречену,
Всі речі додолу скидає.
А ранок весняний і світлий
Страшними очима дивився.
Дівчина з ножем і у крóві,
Маленька нещасная вбивця.
Шпак Тетяна