Моторошно спати самій,
Або в обіймах дурної брехні.
Не страшно шукати стежку до правди,
Мене підкинуть туди самі.
Але ж страшно тоді, коли брехня,
Під соусом правди пестить вуха мої.
Коли надія помирає остання,
Та її сотий раз реанімують без прохання.
Тієї брехні повні вуха, більше за океани світів,
Бреши надалі, дивись у очі, кажи “люблю”.
Бреши, але пам’ятай — перед Богом тобі не втікти
Від правди, що заховав глибоко на самому дні
Таміла
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
