Коли здавалося: тріпоче листя,
А вітер ще сильніше дме вітрило,
Летіла дивна птаха норовливо,
І тільки шум, і тільки шум, і тільки шум.
І тихо витанцьовувало листя,
І дивно витанцьовувало листя,
Привілейовано здіймалося у вальс,
Під музику Шопена…
Дерегував розвійливо тим вітер,
І керував по-волевому ними вітер,
Динаміку утворював страшну
І тихо все закочувалось в тьму
Назад, із чого вийшло якось все:
Той вітер норовливий і Шопен.
А ти дурний, а ти нікчемний,
В минулому хоч не даремний,
Та зараз лиш пітьма.
Іди, навічно низзійди,
Не ренкарнуй, не перероджуйсь,
Подохни тихо, пропади,
Потрап у пекло й не помри,
Відчуй той біль, відчуй відплату,
Руку зневажливого ката,
Згори вогнем каральним вщент,
Тепер я хочу тільки смерть!
Антон Шаталов
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
