Так тепло, чом у серці щемно?
Майбутнє… байдуже мені,
Горить вогнем, руйнує, терпне,
Щось невідоме у душі.
За сонцем дощ, а після зливи
Вітрує пухом дощосіч,
Та не питайте в чому річ,
Ясні для мене ті години,
Хай грає грім, гримлять салюти,
Нехай мороз тримає руки,
Та в серці лагіднім моїм
Цвіте весна, не йдуть дощі.
Нехай руйнуються щоденно,
Будинки, замки, труби й мури,
Міста великі, в серці щемно,
Не зупиню свої потуги.<br>Антон Шаталов
