За тобою

Під сумні саундтреки міста падало листя на мокрий асфальт,
Ми знайдемось з тобою звісно, та спочатку скажи де тебе відшукать.
Тисячі дверей, забори, криші, вздовж тисячі доріг – тисячі вогнів,
Я давно дуже мрію про тишу, ти мене зрозумієш без зайвих слів.
Памʼятаю зачинялися двері, тоді раз і на завжди так тихо в ночі,
Не жалів на себе кілометри, і пейзажі
змінили з чайок на ґрачів.
Під холодним своїм серцем,
Так міцно бережу твоє імʼя,
Я зі сходу де вірші холодні, десять років на сході триває війна…
Ми міцніше стискаєм долоні, трохи трясе локомотив «життя».
І ще міцніші пʼєм напої щоб відірватись від від буття..
Не забуду маршрути ті сірі ніколи, там давно зникли мої сліди.
Підіймаючись знову і знову, я живу тільки тим що є поруч ти,
Дочекаються ще береги ті теплі, мені добре так сумно під дощем,
А я так довго біг до тебе, що немає сил додати щось іще.
Герман Рупчев