КАВА З ПРИСМАКОМ ВІЙНИ

І вкотре тихий, літній вечір
Та кава з присмаком війни,
Опустить втому знов на плечі,
Що сам промовиш:" Обійми!"

Ковтаєш смак із філіжанки
Із подиву – дратує все.
Чим-швидш зустріти нові ранки
Де сам повіриш, " Пронесе!"

І ніч сама заходить в душу,
Неначе, має там свій дім.
Ти криком тишу не порушиш
І сам накажеш: " Все. Ходім!"

І розпач кавою пригостиш,
Бо не відпустить вже свого.
Бо ти є грішник, та все ж постиш
І сам питаєш:" Та й чого?"

Та все ж таки цей літній вечір
Та кава з присмаком війни,
Опустить втому знов на плечі,
Що сам попросиш:" Обійми!"
03.07.2022р.
Автор: Аня Бусецька
Анна