Моє село Козача Лопань,за що страдаєш нині ти?
За що ці обстріли жахливі,чим провинилось нині ти?
За що тобі такі знущання,пожежі,знищене село?
Життя нема,воно замовкло,чекає нас всіх лиш воно.
І ми повернемось,я вірю,загоїм рани всі твої.
Всі знищені війною ринок,школи,домівки постраждавші від війни.
І знов розквітнеш ти моя Козача я вірю й тільки пам’ятай, як зараз не була б далеко ти наймиліша,кращої нема!
Марина Пипенко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
