Сіра колиска забила бажання
Чорний регрес пробиває наш шлях
Кожен повісився на починаннях
Кожен живе, попри весь його жах
Кожен вночі роздирає повіки
Кожного вранці зрівняє пожар
Кожен виходить з своєї кімнати
Й далі живе, але мозок в ножах
Мені здалося, що я щось забув
Мені здалося, що хтось подививсь
Мені здалось, що моя голова
Цілить прикладом, хто нам не вклонився
Нашу агонію видно з вікна
Хрип передсмертний – це вітер комах
Пальці блідненькі хапають за горло
Разом з слиною ненависть пішла
Жовтії зуби шкірять живці
Когось втопили, хтось стрибнув сам
На простирадлі, немов у труні
Пам’ятно мацають теплий ще шрам
Сміх переможний ми вшиємо в крик
Плач гореносний – у славу Зіркам
Ми маршируєм на тлі горизонту,
І видавать все не хочемо страх
Мені здалося, що я щось забув
Мені здалося, що хтось подививсь
Мені здалось, що моя голова
Цілить прикладом, хто нам не вклонився
Нашу агонію видно з вікна
Хрип передсмертний – це вітер комах
Пальці блідненькі хапають за горло –
Разом з слиною ненависть пішла
Жовтий папір дотліває в кострищі
Сірі кістки в рудуватій іржі
Наш соловей не співа і не свище
Наш Чоловік на великій Межі
Зліва маячать нові горизонти
Справа маячить незмінно старе
Нам заважає єдина дорога
Ницість, безглуздя, і Вічная Смерть!
Мені здалося, що я щось забув
Мені здалося, що хтось подививсь
Мені здалось, що моя голова
Цілить прикладом, хто нам не вклонився
Нашу агонію видно з вікна
Наш хрип передсмертний – це вітер комах
Пальці блідненькі хапають за горло –
Разом з слиною ненависть пішла
Wald May
