Колись я думала, що це назавжди,
але в житті не склалося, на жаль.
І ці холодні вечори, весняні ночі,
які зводять з розуму мене.
Проте оці нав’язливі думки, які оточують постійно…
Можливо, не вмію передати я емоції свої.
Навіть не знаю, що це — образа чи радість у моїй голові.
І з цими думками живу я постійно.
Не знаю, чи живу я у радості, чи у постійній цій тьмі.
Але радію я кожною миттю,
якими б не були оці мої думи складні.
І щастя моє, мабуть, вже пройшло,
почалася ця клята смуга невдач,
з якою зробити я не можу нічого —
тільки змиритися і дати ще час.
А там уже буде і щастя, і море, і радості куча,
а з ними і смуток, і сум пропаде.
І тут вже почнеться життя моє нове.
Відкрию я аркуш, почну все нове
і більше не буде оцих дум непростих .
І буду ходити щасливою я,
усміхатися цьому прекрасному дню.
Забуду всі сльози , всі ночі безсонні
Відпущу все те , що тягло на низ
Гарік
