Я не хочу вмирати щодня.
Це лише в голові: сльози, біль.
Але як далі жити — хто зна?
В пустоті захудалих квартир.
І в мені лиш сама пустота,
Чорнотою своєю все вкрила.
Я не вернусь ніколи з війни
У свої пустоті і загину
Стукіт потяга знову і знов
Повертає мене в рідний дім.
Але він мені зовсім чужий
В пустоті захудалих квартир.
Я не хочу вмирати один.
Я не хочу лишитись один,
Щоб тонути у прірві картин,
Що малює скалічений ум.
<br>Андрій Кліщ
