Колись… тоді, як серце ще було холодним…
Колись, тоді як розум був іще тверезим, лялю!
Колись, тоді як не потрібні бУли один-одному.
Колись – тоді було таке, а зараз помираю!
Вмираю, від байдужості твоєї, пташко.
Від твого погляду, в якому лиш одне,
Від чого ж так на серці важко!!!
Вмираю від знання, що все у нас мине.
MARUMA
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
