Куди ти, жінко-осене, в цю ніч
ідеш навшпиньки, Боже мій, ще й боса?
Не спить нічний метелик на вікні,
І мокнуть, мокнуть у сестри- вербички коси.
Чаклуночко, запрошую на чай –
магічний засіб від твого безсоння.
Я помолюся, щоб твоя свіча
зігріла світ каштановим долонькам.
Он їжачки під деревом, дивись.
Не поколи свої холодні п’яти.
…У чашку палає кленовий лист.
А ми п’ємо з тобою
Тетяна Сугалова-Катрич
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
