Рік тому..

Рік тому ми мали останній спокійний вечір..
І речі в валізку у подорож я пакувала..
Ти мріяв, як мене в Будапешті обіймеш за плечі..
А ніч потихеньку в жахливий світанок спливала..
Спочатку ракети.. а потім «війна» –
Це слово страшне увірвалось під ранок!
І вже у наплічник впихаю кота,
Ще паспорт і корму коту на сніданок..
А доньки.. у Бучі.. інша в гостях..
Старша з коханим їдуть до рідних..
А навколо одна тільки паніка й страх..
І на захист стають тільки кращі і гідні.
Ти пішов.. я тебе не тримала..
Лиш наплічник змінився на вміст..
Що сказати тобі в ту хвилину не знала,
Ляпнула лиш, що чекає з тобою нас тисячі міст..
Залишилась чекати.. і дітей.. і тебе..
Вже без мрій.. і надія вже лиш на єдине,
Що повернетесь всі – ворог вас не візьме,
І знову збереться в нас дома родина.
Завтра рік, як був перший наш ранок в тривогах..
Завтра рік, як тривоги у нас без кінця..
Скільки воїнів славних лягло на дорогах..
А скільки ще не дійде до кінця..
Скільки міст зруйнує ще ворог..
Скільки горя він нам принесе..
Я не знаю.. чи вистачить болю,
Щоби знову згадати це все..
Рік тому ми мали останній спокійний вечір..
А світанок назавжди змінив нам буття –
Ти військовий наплічник закинув на плечі
І вирушив в бій.. у бій за життя..<br>Головчук Світлана ( Passarinho)