Ледве дихаю, і ледве жива Але як завжди тебе чекаю
Я стільки місць наших пройшла
Роблячи вигляд що тебе забуваю
Присіла на лавку, де колись я і ти
Дивлюся у бік, ми ж там гуляли
Тепер один без одного жити змогли
А може це просто старанно вдавали?
Хотіла написати тобі останнє питання
Чи любив ти мене взагалі? Але я знову боялася твого прохання
"Досить, будь ласка мені не пиши"
Вирішила нікого більше не кохати
Бо почну обманювати саму себе
Знаю що буду безнадійно шукати
В їх звичайних натурах, тебе…
Софія
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
