У самоті опале листя
Пливе холодною рікою,
Неначе порване намисто,
Загублене іще весною.
Немовби фарба із палітри
Відомого всім пейзажиста,
По віттю краплями під вітром
Стікає в темні води листя.
Схилились над водою верби
В журбі, як постаті жіночі,
І проводжають плями мертві,
Допоки їх ще бачать очі.
Куди пливуть вони рікою?
Куди причалити повинні?
Промокши по дорозі тонуть,
Шепочуть щось на дні камінню…
Володимир Хвостенко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
