У самоті опале листя
Пливе холодною рікою,
Неначе порване намисто,
Загублене іще весною.
Немовби фарба із палітри
Відомого всім пейзажиста,
По віттю краплями під вітром
Стікає в темні води листя.
Схилились над водою верби
В журбі, як постаті жіночі,
І проводжають плями мертві,
Допоки їх ще бачать очі.
Куди пливуть вони рікою?
Куди причалити повинні?
Промокши по дорозі тонуть,
Шепочуть щось на дні камінню…<br>Володимир Хвостенко
