Осінь, моя музо, прийшла непомітно,
Як тихий шепіт вітру серед ночі.
У золоті́ сади запрошуєш привітно
І барвами милуєш мої очі.
Осене, подруго, листа тобі пишу
І розповім про смуток і про мрії.
Ти чуєш шелест листя і крапельки дощу,
І розумієш всі думки й надії.
Осене, ти мудра жінка, я це знаю,
Ти вчиш нас відпускати і прощати.
Тому поради я весь час тебе питаю:
"Як від зажури душу рятувати?"
У меланхолії твоїй знаходжу спокій,
У неземнім багрянці насолоду.
З тобою разом плинуть наші довгі роки —
Вони мені приємна нагорода.
Осінь, моя музо, назавжди́ зі мною,
Я дякую тобі за кожні миті!
Натхнення поетичне знов тече рікою
І знову є жага, щоб просто жити.
11.09.2024
ID: 1022008
© Svetoviya
Svetoviya (Алла Савченко)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
