Лунає сум

Луна. І сум. Лунає сум.
Палахкотять вогні.
Ніяк не можу я позбутися тих дум,
Що болем повнять скроні.

Хвилина. І година. І доба.
Час летить нещадно.
Як гостро в мене вгризлася журба.
У ній я почуваюсь безпорадно.

День. Ніч. Місяць і зірки.
Усе міняється так швидко
Здається, що примружуся й минуть віки.
Від цього страшно й гидко.

Радість. Сонце. Забуття.
Дихати так вільно.
Потім все йде в забуття
І стискає сильно.

Друзі. Щастя. І кохання –
Це відчуття казкове.
Воно ж найгірше покарання,
Лише на мить чудове.

Початок. Середина і кінець.
Все є і раптом вже немає.
Все з часом сходить нанівець.
Чому й для чого? Цього ніхто не знає.

Іван Хрущ