Нічне блукання серед снів.
Удалині ліхтар палахкотів.
Легенький дощик накрапав.
Усе навкруг туман вкривав.
Я йшов на світло ліхтаря,
Що тьмяно світить віддаля,
Як той маяк у темноті,
Показуючи шлях мені.
Що я шукаю тут у снах? Не знаю.
Можливо від буденності тікаю
У світ чарівний поринаючи щоразу,
Як той пустельник, що знайшов оазу.
Можливо я шукаю порятунку
Й найбажанішого у житті дарунку,
Який довіку хочу мати.
Його лиш сни спроможні дати.
Та котрий саме сон мені потрібний?
На що він має буть подібний?
Без відповіді це питання.
Тому й продовжую блукання.
Колись, можливо, я його знайду.
Колись. Колись, та не сьогодні.
До тої миті тисячі кілометрів пройду
По цій холодній і пустій безодні.
<br>Іван Хрущ
