Лірика: душевні вірші та чуттєва поезія

Засівають поле хлібороби, Хоч гримлять гранати, кулі дроби, Бо непереможні, нездоланні! Засівають хлібом поле зрання. Бо ці руки в золоті колосся, Можуть пестити дітей волосся… Можуть Землю рідну обійняти, Виглядає з лану стара мати… Славні предки духом укріпили! У нащадків їхня воля й сила! Нездоланні та непереможні! Забуяють […]

Око вранішньої зірки,- Мата Харі, Ти світи, як серце жінки - Ясно стане… Хай проллється на людей - Небесна милість, І настане ясний день - Знову снилось… Паралельно йде життя, Бомби рвуться… Так болить людська душа - Болю кручі… Але пташка пролетить, Заспіває… Зачарує ніжна мить, День ласкавий… […]

Солдатське серце так клекоче І тіло в холоді дрижить... Та Віра є - крізь призму ночі, Снаряд не зможе долетіть! А в небі птАхи пролітають... Вони не вісники біди, Бо воїнів оберігає - Велична Матір на Землі! Поранення не відчувають, Якщо зачепить куля в миті, Свята Покрова захищає, […]

Живе собі, квітне Земля… Хлюпоче по берегу море… Осіння, прекрасна пора… Виблискують радісно Зорі… Усе своїм ходом спішить… Здіймається вітер у гори… Ніхто не чекав, та, у мить: Велике, кроваве горе! Імперія зла нищить все, Бо тішать її людські сльози. Нема порятунку ніде, Стоїть у дворі, на порозі… […]

Чого приперся у мою країну!? Я жив спокійно, в школі працював… Тепер не бачу я свою родину, Мою домівку ти вже зруйнував! Я сіяв вічне, мову солов'їну… В садку батькам своїм допомагав… А через тебе, враже, все це гине, Кровавим чоботом ти серце розтоптав! Не бачу і не […]

Я напишу прощального листа. Відправлю словом швидку мітку! Тебе оберігає сатана!? Ну і нехай, не відступлю, хоч гірко. Не імператор - старий дід, Часи твої уже спливають! Шаман з Сибіру шле обід, Щоби твоє єство не спало. Та буде так - усе нутро, Оскаженіло рвуть собаки. Зникає путінське […]

Спокійно… Так дихається вільно… Немає бомб, ніби надійно. Мати чекає, дуже сильно! Тут тихо… Церковні дзвони женуть лихо! Тут люди моляться і втіха - Чергова віха! Неділя гожа… Роса Божа. Кує зозуля - вітер чує… Минає куля! Вже скоро - Надійде стрімко допомога. Відкриється з вітрів дорога - […]

Чи сумно, чи ні…вже не знаю… Душа: чи болить, чи страждає… Вселенська, астральна кома? Накрила людей перевтома. Теперішній час, він відомий: Хаос всесвітній…знайомий… Та знає душа - хоче жити: Незвичне, прекрасне творити! Прокинулось сонце ласкаве, Як райдуга світить заграва… Тепліше знов стало, приємно… О, наше життя незбагненне… Новини…жахіття… […]

Ви Крим окупували - тиха гавань… Пригріли там свої мирські тіла… Злетілась із Московії вся погань: "Прощай нємитая страна!" Ура! Халява! Московитська "раша!" Кругом фанфари, десь звучить Кобзон… На площах: коні, люди, каша… І віриться й не віриться - це сон?.. Позабирали у татар наділи… Котеджі, яхти загребли […]

Не плачте мамки московитські, Що тіло сина не знайшли, Запудрює вам "путлєр" мізки, Сховав він трупи у землі. Як біомасу сіро-буру У крематорій покидав, Щоб доказів, як менше бУло, А грошики своїм роздав. Йому не вигідно вертати: Криваві, варварські тіла. Не плач, не вий російська мати! Розплата вас […]

І кожний раз душа болить… Вона так плаче і кричить! Коли ж прийде вже та пора!? Та мить, той час - війни нема! Нечистий косить з тіл жнива... Нема рахунку...сил нема… Лик маскою трохи прикрив, А сам в душі осатанів! Розносить в щепні всі міста… Щоб залякати - […]

Лютує руський мир по Україні: Горять домівки, де живуть родини… Поля пшениці, соняшнику, сої… Усе горить у вогняному морі. Виходить на дорогу молодиця, Кругом розрухи…повтікала птиця… Гуляє руський мир, палає… Вдовиця свою долю проклинає. Ох, де ж ти ворог в моїм краї взявся!? Нехай замучить тебе клята трясця! […]