і ось прийшла ще тепла осінь —
неначе літня
поки ще.
а я так вдячна літу досі, —
хоч ходять «слухи»,
байдуже.
не згадую той дивний червень —
немов туман
стояв в очах.
липучий липень, гострий серпень —
розставили все
по місцях.
не пам’ятаю хвиль у моря
та я й не бачила
його.
я вже не вірю в слово «доля»,
бо якби вірила —
на дно.
ох літо, ти мене підняло —
з колін, з гарячої
брехні.
і як би боляче не стало —
остудить осінь
рани ті.
05:02, 01/09/2019 (Тернопіль, вул. Бордуляка)
Olivia Home
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
