Годинник цокає невпинно,летять секунди в небуття, а ми долаємо щоденно наш шлях до вічного життя,ми поспішаємо,бо вірим ,що завтра краще заживем,а може варто зупинитись і озирнутися назад,можливо там десь наше щастя ми вже тримали у руках
Степан
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
