Мені здається — іноді я лину!
Земля пита — у відповідь мовчу.
Я відчуваю Всесвіт за плечима,
І сльози щастя по щоках моїх течуть.
Такій захопленій, як я, нелегко жити –
Душі полум’я нелегко завжди забуть;
Але обов’язки мої, сумління плута,
На повні груди дихать не дають…
Наталка Україна
08.11.2003
Наталка Україна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
