Відлітали на чужину журавлі,
Їх слова сподобались мені,
Я відчула, що кохаю журавлів,
Розумію їх сумний, далекий спів.
Шелестіла верба листям на зорі,
Опускала у долонь його мені,
Відчували руки подихи легкі…
Притулилось мертве листя до землі…
І туманом дихала ріка,
Як примара тонка і легка,
Відчувала, ніби я живу у сні
В ті далекі, в ті сумнії дні.
Я тулилась до землі, коли спала,
І коли шукала рідного тепла.
Вибачала мені земля забуття
І нові давала сили для життя.
Наталка Україна
8.12.2003<br>Наталка Україна
