Минуле, але не забуте
Їх «рашисти» народ називає
Гірше звірів, скажу вам, вони
Що творили тут мало хто знає,
Вояки – наче справжні пани.
Як відчинені двері, так лячно
Мабуть смерть тут невдовзі була.
Ти минай ті будівлі обачно,
Пахнуть смертю такі ось дома.
Мертвяків вже тягають собаки,
Не один день вони тут лежать.
Та росія забила всім баки,
Бо й своїх вже не хочуть ховать.
Війни, кажуть, нема в Україні,
Операція тільки і все
Допомога лишень цій країні…
Що брехня нам ця всім принесе?
Вони нас за людей не вважали,
Жінок крали – утіху робить.
А повернуть чи ні – ми не знали,
Скоріш всього, мабуть, їм не жить.
Нас із дому надвір не пускали
Враз застрелять, як висунем ніс,
Поховати, і те не давали
Ними правив, мабуть, лише біс.
І напевно, це нелюди руські,
Що із пекла приперлись сюди
Ви заробите лиш тільки дзуськи
Й кулю в лоба у нас тут знайти.
Стас
