Він сонцем був,
і снігом, і дощем,
І радістю, і смутком
час минулий,
Та відлетів
крилатим вітерцем,
Лишивши погляд
свій похмурий.
Була весна в нім,
літо і зима,
Холоду більш,
тепла не вистачало,
Осінь у сумі
посмішку несла,
Та радості від цього
було мало.
Минулий час
наївний, молодий,
Більш доброти,
що згодом розчинилась,
Не з легких був він,
дуже непростий,
У нім запізно
мудрість появилась.
Усі крапки
поставила над "і",
Свій плотанізм
вона перечеркнула,
На прикрощі життєві,
що слабкі,
Байдужості рукою
вже махнула.
07.09.2023.
Зубко Ганна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
