Він сонцем був,
і снігом, і дощем,
І радістю, і смутком
час минулий,
Та відлетів
крилатим вітерцем,
Лишивши погляд
свій похмурий.
Була весна в нім,
літо і зима,
Холоду більш,
тепла не вистачало,
Осінь у сумі
посмішку несла,
Та радості від цього
було мало.
Минулий час
наївний, молодий,
Більш доброти,
що згодом розчинилась,
Не з легких був він,
дуже непростий,
У нім запізно
мудрість появилась.
Усі крапки
поставила над "і",
Свій плотанізм
вона перечеркнула,
На прикрощі життєві,
що слабкі,
Байдужості рукою
вже махнула.
07.09.2023.
<br>Зубко Ганна
