Ми всі тепер як мушлі:
Закрились і б’ємося…
І ранимось бездумно…
Краї в нас такі гострі!..
Сирени і тривоги,
І біль утрат, утома…
У когось є пів горя,
У когось – ціле море…
Ти загорнись у шалик
І просто вийди з дому…
В кав’ярні випий лате…
Лиш не кажи… нікому…
Вбери той свіжий аромат,
Збери себе докупки…
Дивись, як м’яко стелить сніг
Пухнастим килимом зими
Твою стежинку у майбутнє…
Живи!.. ти – тут і зараз…
Спинись!.. злови прекрасну мить…
Відкрий собі саму себе
Й перлину ту, яка в тобі лежить…
Будь певна, що у бурі тій,
Яка тасує мушлі безупину,
Розкриються тобі назустріч всі,
Покажуть світові свою перлину…
Спинись… злови прекрасну мить…
І світло засвіти в собі, м’яке і ясне…
Усе, що так боліло, відболить…
Життя у тебе лиш одне…
Й воно – прекрасне!
04.02.2023
Юлія Маринич
Юлія Маринич
