так сумно душі… так тяжко…
чорніє у серці дірка…
ти журишся, моя пташко,
бо зламана твоя гілка…
не лине вже твоя пісня…
розорене твоє гніздечко…
у грудях від болю тисне –
то плаче твоє сердечко…
злетіла зграя пташина,
лишивши розстріляні гнізда…
розірване небо плаче…
та жити… ніколи не пізно…
в чужому краю заспіваєш,
моя переселена пташко…
чи знову у зграї – хто знає?.. –
летітимеш в небо… так важко?..
допоки стане сили,
то мусиш угору летіти…
ти мусиш бути… щаслива…
бо треба далі… жити…🪶
20.07.2022
Юлія Маринич<br>Юлія Маринич
