У січні морознім народжується свято,
Млинці в сковорідці пускають жовте крило.
Збирає родину бабця до печі звати,
Пече вона млинців, наче диво крило.
Тонка, мов прозора, та ніжна начинка,
В ній любов та ніжність, як у казковім сні.
Це дарунок матері, мов янголи вінка,
Щоб радість і тепло в серця внесло весні.
Млинці – це культурна скарбниця народу,
В них відбито злети і спокій старовини.
Це символ підтримки, любові та свободи,
У кожному шматочку – доля історії.
Не лише їжа, а й обрядовий знак,
У дому, на святі, в кожну важку хвилину.
Млинці – це спадок, це слава та чудеса,
Українська душа, в них відлітає в небеса.
Отже, хай летять вони, мов вільні журавлі,
Млинці – це диво, що здатне зігріти світ.
І нехай в серці нашому буде завжди віра,
Що в млинцях українських – вся сила народу тімна.
