Доля з’єднала дві різні душі,
Всю щирість злила воєдино,
Його погляд уважний палає вогнем,
Її посмішка ніжна та мила.
Пройшли вони порізно, кожен свій шлях,
Щоб зустрітись в цю пору й любити,
Ніяких вимог, без спішки, без сліз,
Й надалі в гармонії жити.
Частинки нового зплітаються разом,
Емоцій веселка витає,
І щире кохання зі світлим майбутнім,
Всілякий сумнів долає.
Хоч й різні характери в двох молодят,
Але разом їм в радість донині.
Мудрості вдосталь в глибоких очах,
І погляди впевнені й вільні.
Слова й монологи іноді зайві,
Як серце періщить невпинно,
Цей час з почуттями рікою тече,
Спокійно і щогодинно.
Домовились двоє з сьогодні кохати,
Під Богом захищеним бути,
І є в них тепер цей незламний зв’язок
Й цю радість нести на майбутнє.
Деякі кажуть, важливо в коханні
Однакові погляди мати,
Однаково море й сонце любити,
Чи то голосно вдома співати.
Проте для кохання це зовсім прозоро,
Чи хтось любить море,
Чи хтось любить гори.
Для вас, молодята, мої щирі вітання!
Хай буде в вас завжди годинка спокою,
Щоб гарячий вогонь для вас був просто іскрою.
Хай завжди будуть розкриті крила,
До любої справи була невгамовна сила.
Тетяна Ставнійчук
