Моя душа волошкова, квіткова
Моя душа оголена стоїть.
Я так жалкую,
Що в ту пору мою ти вроду кришталеву зміг узріть.
І що поклялась в ту хвилину смуті,
І відвела у свій величний храм.
І ті слова,
Згадай, тобой навік забуті
Хотіла я сказать у вівтаря.
Анаре
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
