Ти сонце, що гріє у холодні дні,
Ти промінь, що світить в життєвій імлі.
Твої ніжні руки – мов крила тепла,
Що серце торкають, дарують добра.
Ти перше «люблю» і перший мій сміх,
Ти радість, що в серці палає повік.
У погляді твому – безмежна весна,
А в слові – підтримка і мудрість ясна.
Коли ж мені важко, ти поруч завжди,
Підтримаєш словом, зітреш всі сльози.
Ти мій оберіг, моя віра жива,
Моя найдорожча, матусю моя!
Байдачок Богдан
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
