Ти сонце, що гріє у холодні дні,
Ти промінь, що світить в життєвій імлі.
Твої ніжні руки – мов крила тепла,
Що серце торкають, дарують добра.
Ти перше «люблю» і перший мій сміх,
Ти радість, що в серці палає повік.
У погляді твому – безмежна весна,
А в слові – підтримка і мудрість ясна.
Коли ж мені важко, ти поруч завжди,
Підтримаєш словом, зітреш всі сльози.
Ти мій оберіг, моя віра жива,
Моя найдорожча, матусю моя!
<br>Байдачок Богдан
