Моє місто.

Є на Черкащині місто, Сміла, звется воно.
Тут проживала дівчина, яка захистила його.
Смілива була та дівчина, не побоялась орди.
Завела їх у болото, де потонули вони.
Народ наш козацький, славетний, так своє місто назвав.
Щоб не забули дівчину, навіки її пам’ятать.
Тепер тут живуть українці, внуки тих козаків,
Що зберегли Україну, для нащадків своїх.
Яке це місто красиве, на берегах двох річьок.
Тут графи Бобринські все будували, щоб місто це розцвіло.
Тут люди чемні й привітні, запрошують в гості усих.
Якщо ти приїдеш у Смілу, не зможеш її вже забуть.
Тут самі красиві дівчата, зростають на джерельній воді.
Тут самі відважні солдати, боронять землі свої.
Приїзжайте в гості в Смілу, будем завжди раді вам.
Короваєм вас зустрінем і покажем рідний край.

Тетяна